Call us now:
Юридичні тонкощі часто здаються нудною бюрократією, аж поки на кону не опиняється власна техніка, комерційна нерухомість чи оборотний капітал. Одна неправильна галочка, відсутність підпису нотаріуса або помилка у виборі форми договору – і підприємець залишається і без грошей, і без застави.
Давайте розберемося, як правильно оформити забезпечення зобов’язань, спираючись на актуальне законодавство України та реальні правові позиції Верховного Суду.
Коли нотаріус – це обов’язкова вимога закону, а не забаганка
За загальним правилом (ст. 547 Цивільного кодексу України), будь-яке забезпечення зобов’язання (застава, порука, неустойка) має бути укладене в письмовій формі. Тобто зазвичай достатньо простого паперового договору з підписами сторін.
Проте для застави діють суворі законодавчі винятки. Якщо їх ігнорувати, договір перетворюється на звичайний нікчемний папірець. Договір застави обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню у таких випадках:
- Застава нерухомого майна (Іпотека). Сюди належать офіси, виробничі приміщення, склади, квартири, будинки та земельні ділянки.
- Майнові права на об’єкти незавершеного будівництва. Це критично важлива норма для первинного ринку, яка захищає інвесторів від подвійних продажів та махінацій забудовників із майбутньою нерухомістю.
- Космічні об’єкти. Досить екзотичний пункт у законі, але якщо предметом застави стає, наприклад, супутник – без нотаріуса не обійтися.
- Вимога сторін або основного договору. Якщо сторони самі домовилися піти до нотаріуса, або якщо основний договір (наприклад, договір позики грошей) був посвідчений нотаріально, то й договір застави до нього автоматично вимагає нотаріального посвідчення.
Важливо: Якщо закон вимагає нотаріального посвідчення, а сторони цим знехтували, такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦКУ). Він не створює жодних юридичних наслідків з моменту його підписання. Кредитор повністю втрачає переважне право стягнути заставлене майно.
Судова практика: реальна ціна “економії” на нотаріусі
Уявимо класичну ситуацію: один бізнесмен позичає іншому велику суму грошей під розвиток справи. Як заставу боржник надає свою спецтехніку чи вантажний автомобіль. Щоб «не витрачати час та гроші на нотаріуса», партнери підписують звичайну паперову угоду.
Борг у визначений термін не повертається. Кредитор іде до суду, щоб забрати техніку, і… програє справу.
Позиція Верховного Суду (КЦС ВС):
Суди в таких спорах непохитні. Якщо сторони не дотрималися нотаріальної форми договору, де вона була обов’язковою за законом або за їхньою ж попередньою угодою, суд відмовляє у стягненні предмета застави.
Посилання позивача на те, що «ми ж фактично виконували умови» або «він особисто підписав акт прийому-передачі техніки», не працюють. Якщо немає нотаріального бланка та реєстрації в держреєстрі, ви не заставодержатель, а просто людина, якій хтось винен гроші на словах.
На замітку підприємцю: які ще договори завжди вимагають нотаріуса?
Окрім іпотеки, державний або приватний нотаріус обов’язково потрібен для:
- Договорів купівлі-продажу, міни або дарування комерційної та житлової нерухомості, а також земельних ділянок.
- Договорів оренди будь-якої будівлі чи капітальної споруди (або їхньої частини) терміном на 3 роки і більше (ст. 793 ЦКУ).
- Договорів оренди житла з подальшим викупом.
Правила безпеки від юриста
Не економте на нотаріальному посвідченні застави, навіть якщо закон дозволяє просту письмову форму для деяких видів рухомого майна (наприклад, товарів в обороті чи звичайної техніки).
Нотаріальне посвідчення та внесення даних до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) – це ваш єдиний залізобетонний захист від того, що боржник не продасть це майно третім особам без вашого відома за спиною.
Отримати детальну консультацію щодо безпечного оформлення договорів застави, позики та іпотеки ви можете в нашій нотаріальній конторі у Луцьку.